У соціальних мережах з’явилася анонімна скарга, яку неможливо ігнорувати. Це не емоційний допис заради лайків — це детальний опис комунального колапсу, що триває вже п’ятий день у житловому будинку в Бердичеві. Публікуємо текст без змін по суті, як свідчення того, як на практиці «працюють» окремі служби міста.
Анонімна скарга, яка більше схожа на крик про допомогу.
У самому центрі Бердичева, на вулиці Вінницькій, 16, люди вже п’ятий день живуть без води та каналізації. У ХХІ столітті, у місті, де регулярно звітують про «стабільну роботу комунальних служб», мешканці опинилися в умовах, які більше нагадують побутове виживання, ніж нормальне міське життя.
П’ять днів без води — це не аварія, це знущання
П’ять днів без можливості сходити в туалет, помити посуд чи елементарно дотримуватися гігієни. Для когось це статистика, для когось — черговий «інцидент», а для мешканців будинку на Вінницькій, 16 — реальність, у якій вони прокидаються і засинають щодня.
Перші три дні люди чули одне й те саме: «Це не до нас». ЖЕК кивав на водоканал, водоканал — назад на ЖЕК. Класичний бердичівський пінг-понг відповідальності, у якому м’яч — це проблема, а глядачі — мешканці, які залишилися без елементарних умов для життя.
«Ми між собою розібралися» — а людям від цього не легше
На третій день, після численних дзвінків і нервів, комунальні служби нарешті «порозумілися». Виявилося, що проблема — таки на боці ЖЕКу. Здавалося б, ось вона, точка відліку для реального вирішення.
Але ні. Два дні поспіль працівники ЖЕКу приїжджають до будинку, створюють видимість руху, і… нічого не змінюється. Каналізація як не працювала, так і не працює. Люди дивляться з вікон і питають себе: це ремонт чи театр абсурду?
Начальник у відпустці, відповідальних — нуль
Спроба отримати хоч якусь конкретику наштовхується на глуху стіну. Начальник ЖЕКу — у відпустці. Хто його заміняє — невідомо. Коли повернеться — невідомо. Коли приїде техніка — теж загадка.
Диспетчер, який за логікою має координувати роботу і давати відповіді, чесно визнає власну безпорадність. На прохання допомогти лунає відповідь, яка вже стала мемом для мешканців: «Шо ви з мене хочете?»
Риторичне питання: навіщо тоді потрібен диспетчер, якщо він нічого не знає і ні за що не відповідає?
«У нас трос короткий» — серйозно?
Кульмінація комунального сюрреалізму — візит майстра. Вердикт простий і безжальний: «У нас трос короткий». І все. Тобто у ЖЕКу немає необхідного обладнання, щоб виконати свою ж роботу.
Логічне запитання: якщо немає технічної можливості — чому не звернутися до інших організацій? Чому мешканці мають страждати через те, що у комунального підприємства «короткий трос» і, схоже, така ж коротка відповідальність?
Попереду вихідні — і жодних гарантій
Найгірше — попереду вихідні. Судячи з темпів «роботи», є всі шанси, що люди залишаться без каналізації не лише на суботу й неділю, а й на невизначений термін.
Без чітких термінів, без відповідальних осіб, без елементарних вибачень. Просто мовчання і чергове «чекайте».
Хто має вплинути і хто відповідатиме?
Мешканці закономірно питають: хто може вплинути на роботу ЖЕКу? До кого звертатися, якщо диспетчер безсилий, начальник у відпустці, а працівники лише імітують діяльність?
Міська влада? Управління ЖКГ? Контролюючі органи? Чи, як це часто буває, реальна реакція починається лише після розголосу у соцмережах та публічної критики?
Ця історія — не лише про один будинок. Це симптом системної хвороби, коли комунальні служби роками працюють без персональної відповідальності, а люди змушені благати про базові речі.
Якщо ви були у подібній ситуації — поділіться досвідом. Куди зверталися? Що реально спрацювало? Бо мовчати далі — означає погоджуватися жити без води, каналізації і без поваги.
