Народний депутат України та представник Бердичівського округу від фракції «Слуга народу» Богдан Кицак оприлюднив позицію щодо політичної турбулентності, що зараз спостерігається у Верховній Раді. У своїй заяві він окреслив конкретні кроки, які, на його думку, необхідні для відновлення довіри суспільства та стабільного функціонування державних інституцій під час війни.
Політик зазначив, що ситуація, що склалася, вимагає швидких і рішучих дій саме від Парламенту — органу, який формує уряд, призначає ключових посадовців та несе відповідальність за ефективність державного управління. Кицак підкреслив, що саме Верховна Рада має всі інструменти, щоб подолати кризу та відновити контроль над політичними процесами.
Основні вимоги, озвучені депутатом:
- Усунення від посад всіх високопосадовців, щодо яких існують підозри або відкриті справи. На думку нардепа, у воєнний час держава не може дозволити собі ані найменшої тіні корупції.
- Повний перезапуск Кабінету Міністрів України. Кицак вважає, що уряд має бути сформований заново — прозоро, відповідально та з чітким контролем парламенту.
- Переформатування роботи Верховної Ради та повернення її повної субʼєктності. Він наголосив, що парламент має діяти як єдиний політичний центр прийняття рішень, без зовнішнього тиску та впливу неформальних груп.
Депутат різко висловився про появу «тіньових осіб та груп», які, за його словами, паразитують на державних процесах. Він підкреслив, що саме Парламент має усунути такі впливи та нести політичну відповідальність за наслідки.
У своїй заяві Богдан Кицак також нагадав про важливість збереження довіри суспільства. «Довіра — ключовий актив держави у воєнний час. Якщо ми її втратимо, то втратимо й державу», — наголосив нардеп, порівнявши нинішні події з історичними прикладами 1917–1921 років.
Політик закликав своїх колег у парламенті взяти на себе відповідальність і використати всі законні механізми для подолання кризи. За словами Кицака, вирішення ситуації — це виключно обовʼязок Верховної Ради, і саме вона повинна показати приклад зрілості та спроможності державного управління.
