Попри воєнний стан і обмежені ресурси, Бердичівська громада продовжує утримувати житлово-комунальну сферу на робочому рівні, однак під час звіту на виконкомі стало зрозуміло: за офіційною статистикою й переліченими обсягами робіт стоїть далеко не така райдужна картина, як її намагаються подати. Авторський погляд на ситуацію дозволяє оцінити не лише досягнення, а й ті проблеми, які роками не зрушують з місця.
Так, за дев’ять місяців року місто забезпечило виконання планових ремонтів, протипожежних заходів, обслуговування укриттів, благоустрою й дорожніх робіт. Проте значна частина цих процесів виглядає радше як підтримка мінімально необхідного рівня, а не реальний розвиток або системна модернізація галузі.
У сфері теплопостачання громада прозвітувала про отримання генераторів і встановлення п’яти когенераційних установок від USAID. Безсумнівно, це важливий ресурс, особливо в умовах ризику блекаутів. Але постає логічне питання: чому місто так довго залишалося залежним від зношеного обладнання і чому модернізація починається лише тоді, коли з’являється зовнішня допомога? Ремонт 43 котлів – це, скоріше, необхідність підтримати стару систему, а не перехід на сучасні стандарти теплопостачання.
Водопостачання виглядає більш динамічним, адже надійшли дев’ять генераторів та реалізуються проєкти з НЕФКО. Однак і тут є своя тінь: часті розриття, затяжні аварійні ремонти й довге відновлення благоустрою після робіт давно стали буденністю для мешканців. Хоча комунальники прозвітували про заміну мереж і гідрантів, користувачі соціальних мереж та жителі окремих районів справедливо вказують, що темпи цих робіт часто не витримують критики. Грантові проєкти – це добре, але хотілося б бачити не лише їх, а й системне планування власними силами.
Дорожня сфера традиційно проблемна. На ремонти витратили понад 8 млн грн, відзвітували про ямкові ремонти, грейдерування, оновлення тротуарів. Та візуальна оцінка вулиць Бердичева говорить про інше: латки не витримують навіть одного сезону, окремі ділянки після грейдерування знову потребують уваги вже через кілька тижнів, а деякі дороги роками чекають на комплексну реконструкцію. Навіть значні суми не гарантують якість, і це давно потребує публічного контролю.
У житловому фонді виконано ремонт покрівель на 38 будинках, замінено мережі у 28, продовжується догляд за зеленими насадженнями та обслуговування зовнішнього освітлення. Проте для багатьох будинків ці роботи – лише крапля в морі. Люди скаржаться на аварійні стояки, вологі підвали, старі електрощитові, і ці питання у звітах зазвичай залишаються «за дужками». Місту потрібна програма глибокої модернізації житлового фонду, а не щорічне закриття найгостріших проблем.
Позитивним моментом став завершений ремонт сектору військових поховань на вул. Бистрицькій: облаштовано майданчик, встановлено обеліск, оновлено дорогу. Це та сфера, де роботи дійсно виконано на високому рівні.
Загалом звіт демонструє: виконане чимало, але ще більше лишається невирішеним. Місту потрібно не лише реагувати на проблеми ЖКГ, а й будувати довгострокові стратегії, які нарешті дадуть відчутний ефект для мешканців, а не лише красиві цифри у звітності.
