Бердичівщина сколихнулася від історії, яка викликає лють, страх і десятки запитань. У Вчорайшенській громаді стався інцидент, який одні називають дикою жорстокістю, а інші — спробою самозахисту. Чужа мисливська собака зайшла на приватне подвір’я, а фінал цієї зустрічі став смертельним для тварини й кримінально небезпечним для людини.
За даними слідства, 13 грудня 2025 року мешканець громади побачив на власному подвір’ї чужу собаку. За версією правоохоронців, чоловік усвідомлював, що завдає тварині страждань, і завдав їй кілька ударів вилами в ділянку шиї та грудної клітки. Коли собака була поранена, знущання не припинилися — тварину добили ударом сокири по голові. Смерть настала миттєво. Переломи черепа та крововилив у мозок не залишили шансів.
Саме цей момент і став ключовим: слідчі вважають, що йдеться не про захист, а про умисну жорстокість. Чоловіку вже повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України. Санкція статті — від п’яти до восьми років позбавлення волі. Це вже не «побутовий конфлікт» і не «нерви не витримали», а тяжкий злочин.
Втім, суспільство ставить логічне запитання: а що робити, якщо на твій двір заходить чужа агресивна собака? Чи має власник будинку право захищати себе, родину й майно? Українське законодавство дозволяє необхідну оборону — але лише у випадку реальної загрози життю чи здоров’ю. Якщо тварина нападає, намагається вкусити або поводиться неконтрольовано, людина має право діяти, щоб припинити небезпеку.
Однак ключове слово — «пропорційність». Закон не дає права карати тварину смертю, якщо загрозу можна було усунути інакше: ізолювати, відігнати, викликати поліцію чи ветеринарні служби. Приватна власність не означає абсолютну владу над усім, що на неї потрапило. Право власності не скасовує відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.
Право також не робить різниці між «своєю» і «чужою» твариною — жорстокість карається однаково. Саме тому слідство й наполягає: у цій історії межу необхідної оборони було грубо порушено.
Водночас варто пам’ятати: відповідно до статті 62 Конституції України, людина вважається невинуватою, доки її вину не доведе суд. Остаточну правову оцінку дасть Феміда. Але вже зараз ця історія — гучний сигнал для всієї Бердичівщини: страх не виправдовує жорстокість, а будь-яка дія у дворі може мати наслідки, значно серйозніші, ніж здається на перший погляд.
