Черговий допис у соціальних мережах знову оголив одну з найболючіших проблем Бердичева — повну відсутність системного підходу до зимового утримання тротуарів. Мова не про поодинокі слизькі ділянки, а про суцільний крижано-сніговий «килим», яким щодня змушені користуватися пішоходи. Люди прямо пишуть: пройти або проїхати неможливо. І це — не перебільшення.
На оприлюднених фото видно тротуари, що більше нагадують ковзанку, ніж елемент міської інфраструктури. Сніг утрамбований, лід не посипаний, жодних слідів прибирання. У таких умовах пересування здорової людини вже є ризиком, а для людей на інвалідних візках, батьків з дитячими колясками чи літніх мешканців — це фактично повна ізоляція.
Особливо цинічно виглядає ситуація на фоні постійних заяв чиновників про «безбар’єрне середовище» та «турботу про кожного мешканця». Реальність інша: взимку Бердичів стає містом бар’єрів. Коли тротуар не чистять тижнями, люди змушені виходити на проїжджу частину, ризикуючи життям під колесами автомобілів.
Законодавство України чітко визначає відповідальність балансоутримувачів і органів місцевого самоврядування за належне утримання вулично-дорожньої мережі. Але в Бердичеві, схоже, діє негласне правило: чекати, поки сніг зійде сам. При цьому щороку з бюджету виділяються кошти на прибирання, закупівлю техніки та реагентів. Питання просте — де результат?
Соціальні мережі дедалі частіше стають єдиним майданчиком, де мешканці можуть достукатися до влади. Люди викладають фото, пишуть обурені дописи, тегають відповідальні служби. Але реакція або запізніла, або формальна. Тим часом травмпункти поповнюються новими пацієнтами, а місто — новими прикладами байдужості.
Ця проблема — не про негоду. Зима в Україні не є несподіванкою. Це проблема управління, контролю та відповідальності. Поки керівники комунальних служб і посадовці не почнуть відповідати не словами, а реальними діями, бердичів’яни й надалі ходитимуть по льоду — в прямому і переносному сенсі.
Місто, яке претендує на розвиток і комфорт, не може дозволити собі такі «дрібниці», як неприбрані тротуари. Бо саме з дрібниць починається повага до людини. І саме їх відсутність найкраще показує справжнє ставлення влади до громади.
