Маршрутки в Бердичеві по 27 гривень — позиція Наталії Онуфрієнко, думка громади та економічний аналіз

У місті Бердичів (Житомирська область) питання тарифу на проїзд у маршрутках стало одним із найгучніших у першій половині 2026 року. Ініціатива приватних перевізників підняти вартість поїздки з 12 грн до 27 грн викликала не лише численні обговорення серед містян, а й стала приводом для публічних виступів, аналітичних матеріалів та громадських опитувань.

Це питання розділило думки, змусило переглянути модель публічних перевезень і поставило під сумнів баланс між економічними інтересами бізнесу та соціальними потребами мешканців.

Детальніше про сам намір підвищити тариф читайте у нашому попередньому матеріалі, де викладено офіційні документи та позиції сторін.

Що пропонують перевізники

Приватні перевізники, що обслуговують маршрути у Бердичеві, аргументують необхідність підвищення тарифу суттєвим зростанням витрат. За їхніми словами, зросли витрати на пальне, обслуговування транспортних засобів, зарплати водіям та витратні матеріали.

Із їхніх розрахунків випливає, що тариф у 27 грн є економічно обґрунтованим і дозволив би утримувати маршрути прибутковими, а водночас підтримувати технічний стан транспорту.

Операційні витрати, які називають перевізники, включають:

• Ціну дизельного пального — до 80–90 грн/літр;
• Вартість ремонту та запчастин через подорожчання імпорту та логістичних послуг;
• Зарплати та соціальні внески для водіїв та обслуговуючого персоналу;
• Адміністративні витрати, включно з орендою стоянок, страховками та ліцензіями.

Перевізники показують у своїх розрахунках, що нинішній тариф 12 грн не дозволяє покривати реальні витрати за справедливою економічною моделлю. І хоча аргументи бізнесу мають логічний економічний сенс, вони не враховують достатньою мірою соціальний контекст і рівень доходів бердичівлян.

За і проти: економіка vs соціальні потреби

З одного боку, тариф 27 грн реально міг би частково вирівняти фінансовий баланс перевізників та надати можливість вкладати більше коштів у технічний стан транспорту. З іншого боку, таке різке зростання створює серйозний тягар для регулярних пасажирів.

Багато містян щоденно використовують маршрутки для поїздок на роботу, навчання або необхідних справ. Для таких людей новий тариф означає суттєве зменшення реального доходу. Якщо раніше на проїзд щодня можна було витрачати близько 120–150 грн на тиждень, то за новим тарифом ці витрати могли б перевищити 250–300 грн щотижня лише на транспорт.

Позиція жителів громади

Думки бердичівлян розділилися, але серед них домінують ті, хто вважає, що підвищення тарифу до 27 грн є несправедливим і не відповідає реальному рівню сервісу, який вони отримують. Часто у коментарях можна почути, що старі маршрутки, нерегулярність графіку, відсутність нормального контролю та такі базові речі, як кондиціонери чи безпечні сидіння, не виправдовують подвоєння вартості проїзду.

Саме питання якості перевезень та дотримання перевізниками правил перевезення пасажирів (дотримання графіків руху, пільговий проїзд громадян, чистота у салонах та ввічливе ставлення до пасажирів) є темами, які неодноразово підніматися громадськістю. На жаль, начальник департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради Михайло Май, який вже багато років курує сферу перевезень, так і не спромігся розгребти транспортний колапс.

Мешканці також зазначають, що цифра 27 грн здається дисбалансованою в умовах місцевого рівня доходів, де частина сімей з середнім достатком вже витрачає значну частину бюджету на базові потреби.

Одинокий голос депутатки — Наталії Онуфрієнко

У центрі обговорення позиція депутатки Житомирської обласної ради Наталії Онуфрієнко, яка стала однією з найголосніших (і, на жаль, поки що єдиною) у питанні тарифів на маршрутки. Вона підкреслила, що людям не можна нав’язувати тариф без відповідних покращень у якості перевезень. За її словами, підвищення має бути не лише економічно виправданим, а й соціально справедливим.

Наталія Онуфрієнко зазначила, що громадяни не повинні бути «джерелом нескінченних витрат» для перевізників. Вона наголосила, що тариф має бути адекватним і викликати не лише розуміння економіки, а й підтримку людей, які ним користуються щодня.

Якість перевезень у Бердичеві

Критика підвищення тарифу також посилюється через стан самих маршруток. Частина громадян зазначає, що якість транспорту залишається на низькому рівні: сидіння зношені, графік руху не дотримується, а зупинки не захищають від поганих погодних умов.

Для кращого розуміння ситуації щодо тарифів можна порівняти дані з інших міст:

• Житомир — близько 18–20 грн;
• Львів — до 25 грн;
• Ужгород — до 23 грн;
• Вінниця — близько 20–22 грн.

Соціально‑економічні наслідки

Підвищення тарифу до 27 грн може мати низку наслідків:

• Менша кількість щоденних поїздок у маршрутках;
• Перехід частини пасажирів на пішу ходьбу чи велосипеди;
• Витрати на транспорт стануть важчим тягарем для малозабезпечених сімей;
• Збільшення соціальної напруги, особливо серед пенсіонерів та пільговиків.

Що чекає далі?

На цей момент міська влада, виконком і депутати ще не ухвалили остаточного рішення щодо тарифу. Обговорення тривають в декілька форматів: у сесійній залі, з перевізниками та з громадськістю. Є пропозиції щодо компромісного тарифу в межах 18–20 грн, який частково закрив би потреби перевізників і був би прийнятнішим для населення.

Тариф на маршрутки у Бердичеві став не лише економічним, а й соціальним питанням. Позиція Наталії Онуфрієнко підкреслює, що вартість проїзду має бути не лише виправданою на папері, а й справедливою для людей. Реальна якість перевезень, рівень доходів містян і соціальні наслідки — все це повинно бути враховано у фінальному рішенні.

Читайте також детально про проблеми з громадським транспортом в Бердичеві у окремому матеріалі на Про Бердичів.