Останнім часом тема нібито «тиску прокуратури» на органи місцевого самоврядування активно використовується окремими представниками мерського корпусу та асоціаціями міст. Гучні заяви звучать публічно, однак зазвичай без конкретних фактів. Водночас офіційна статистика правоохоронних органів демонструє зовсім іншу картину — системні зловживання бюджетними коштами на місцях, у яких фігурують мери, посадові особи ОМС та керівники комунальних підприємств.
Реальність така: коли прокуратура починає фіксувати розкрадання коштів громад, саме тоді з’являються заяви про «переслідування» і «політичний тиск». При цьому йдеться не про абстрактні порушення, а про сотні кримінальних проваджень, доведені до суду, та мільярдні збитки. За короткий період завершено досудові розслідування у сотнях справ, де обвинуваченими стали керівники органів місцевого самоврядування, директори комунальних підприємств, представники виконавчої влади та бізнесу.
Корупційні схеми охоплюють практично всі сфери життєдіяльності громад: житлово-комунальне господарство, енергетику, освіту, медицину, благоустрій, дорожні роботи, транспорт, соціальний захист, земельні питання та закупівлі, зокрема й для потреб Збройних сил України. Це не поодинокі епізоди, а системна проблема, яка роками залишалася без належної реакції.
Окрема увага — ролі міських голів. Саме вони очолюють виконавчу вертикаль на місцях і несуть політичну та управлінську відповідальність за використання коштів громади. Проте замість сприяння викриттю корупції нерідко обирається тактика публічного тиску на правоохоронні органи через заяви про «втручання у діяльність ОМС». Така риторика виглядає як спроба змістити фокус із конкретних злочинів на абстрактну боротьбу за автономію.
Факти свідчать: мова не йде про війну прокуратури з місцевим самоврядуванням. Йдеться про виконання прямої функції держави — захист інтересів громадян і бюджету. Закон однаковий для всіх, незалежно від посади, статусу чи політичної приналежності. І якщо хтось відчуває «тиск», законодавство передбачає механізми для подання відповідних заяв та їх перевірки.
Насправді ж тиск відчувають громади, коли кошти, призначені для лікарень, доріг чи соціальних програм, осідають у приватних кишенях. Притягнення до відповідальності за такі дії — це не політика, а початок реального верховенства права. Саме так виглядає боротьба з корупцією і саме так держава демонструє, що безкарність для місцевих еліт більше не працює.
