Порожні стільці за святковим різдвяним столом нагадали бердичівлянам про полонених і зниклих захисників

У самому серці Бердичева, на головній площі міста, напередодні різдвяних свят відбулася глибоко чуттєва акція-перформанс, яка змусила багатьох зупинитися, замовкнути й подивитися на війну очима тих, хто чекає. Родини українських військових, що нині перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти, разом із небайдужими мешканцями громади накрили символічний різдвяний стіл із порожніми стільцями.

На столі — тарілки без страв, поруч — вільні місця, які так і не будуть зайняті цього Різдва. Кожен порожній стілець став мовчазним криком про тих, хто мав би сидіти поруч із родиною, але замість цього перебуває у неволі або залишається безвісти зниклим. Цей простий, але надзвичайно сильний образ боляче вдарив по серцях присутніх, адже для багатьох він виявився надто знайомим.

Акція не була святом у звичному розумінні. Вона стала простором пам’яті, болю та надії. Учасники наголошували: різдвяний стіл цього року — не про радість і достаток, а про очікування, яке триває місяцями й роками. Про телефонні дзвінки, яких чекають щодня. Про віру, яка не згасає навіть тоді, коли сил майже не залишається.

Родичі військовослужбовців говорили про відповідальність усього суспільства — не дозволяти темі полону і зниклих безвісти зникнути з інформаційного простору. Вони підкреслювали, що такі перформанси є не лише формою підтримки сімей, а й нагадуванням владі та міжнародній спільноті: за кожною цифрою статистики стоїть жива людина, родина, зруйновані будні та незавершене різдвяне застілля.

«Цей стіл — про солідарність і надію. Про наших захисників, які сьогодні не можуть обійняти дітей і батьків. Про тих, хто живе між вірою у повернення і болем невідомості. Ми не маємо права звикати до цього», — лунало від учасників акції.

Подібні заходи дедалі частіше стають частиною різдвяних і новорічних днів в Україні під час війни. Вони об’єднують громади, підтримують родини військових та нагадують: справжнє Різдво настане тоді, коли всі порожні стільці знову будуть зайняті. У Бердичеві цього дня було чітко відчутно — місто пам’ятає, чекає і не збирається мовчати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *