Місто Бердичів впевнено входить у зиму не з теплом у батареях, а з черговою серією комунального абсурду. Поки виконувач обов’язків міського голови Богдан Коляда звітує про стабільність і «контроль ситуації», сотні мешканців міста фактично опинилися без базових умов для життя — без води та без тепла.
І якщо хтось ще шукає визначення словосполучення «комунальний хаос» — ласкаво просимо до Бердичева.
Тепло? Ні, не чули
Офіційні повідомлення КП «Бердичівтеплоенерго» вже давно стали для містян тривожними зведеннями з фронту. Прориви, аварії, зупинки, «тимчасово призупинено», «після завершення робіт» — знайомий набір фраз, який давно не викликає довіри.
Черговий приклад — вулиця Європейська, будинки №11 та №13. Через прорив тепломережі людям просто вимкнули тепло. Взимку. Без альтернатив. Без чітких строків. Зі стандартним заспокійливим набором слів про аварійно-відновлювальні роботи.
І це — не виняток. Це система.
Води не буде. Дві доби. А може й більше
Паралельно з тепловим «комфортом» бердичівцям запропонували ще одну розвагу — життя без води. КП «Бердичівводоканал» офіційно попередив: зупинка насосної станції №3, масштабні роботи, пів міста без водопостачання.
Центр. Ринок. Лікарня. Вокзал. Загребелля. «Дитячий світ». Меблева фабрика. Десятки вулиць і тисячі людей.
Рекомендація від комунальників виглядає особливо цинічно:
«Просимо зробити запас води на дві доби».
У XXI столітті, у місті з багатомільйонним бюджетом, людям пропонують жити з відрами та баклажками. І все це — під акомпанемент красивих слів про міжнародні програми та підрядні організації.
Діти мерзнуть, влада мовчить
Але справжній масштаб катастрофи видно не в офіційних зведеннях, а в криках людей.
Мешканці будинку по вул. Вінницькій, 65 не мають опалення з початку опалювального сезону. Не день. Не тиждень. Місяці.
Діти мерзнуть у квартирах. Стіни вкриваються цвіллю. ЖЕК №17 — повна тиша. Телефони — мовчать. Звернення — ігноруються.
Люди змушені публічно благати владу звернути увагу на проблему, яка взагалі не повинна існувати у нормальному місті.
«М’ясокомбінат» питає: за що платити?
Ще один колективний крик — район М’ясокомбінату. Люди прямо запитують:
Якими будуть платіжки за холодні батареї?
Це як взагалі називається — платити за відсутнє тепло?
Хто відповідатиме за те, що діти мерзнуть?
Сім днів без тепла в листопаді. Тепер — грудень. Четвертий день без опалення. І жодної відповідальності.
Риторичне питання мешканців звучить як вирок:
А що, влітку цього зробити було не можна?
Управління без відповідальності
Усі ці події відбуваються не самі по собі. Вони — прямий наслідок управлінських рішень, або, точніше, їх відсутності.
Коли містом керує виконувач обов’язків, але місто фактично без господаря, комунальна сфера швидко перетворюється на хаос:
без системного планування;
без профілактики;
без нормальної комунікації з людьми;
без відповідальності за провали.
Зате з платіжками — стабільно.
Бердичів замерзає. Але це, схоже, нікого не гріє
Поки мешканці гріються електрообігрівачами, варять воду на плитах і дихають пліснявою, міська влада продовжує мовчати або відписуватися шаблонними фразами.
Бердичів сьогодні — це місто, де:
тепло є лише в звітах;
вода — за графіком;
проблеми людей — «не на часі»;
а відповідальність — розмита між підприємствами, ЖЕКами та посадовцями.
І головне питання, яке дедалі частіше звучить у місті: скільки ще Бердичів має мерзнути, щоб у влади прокинулась совість?
