Підвал як ілюзія безпеки, або як у Бердичеві “покращують умови проживання” на папері
У той час, коли війна змусила кожного українця по-іншому подивитися на питання безпеки, у Бердичеві з’являються історії, від яких стає не просто тривожно — стає соромно. У соцмережах поширюється допис із фотографіями, що демонструють так зване «найпростіше укриття» в підвальному приміщенні ОСББ «Віра-2-17» за адресою вул. В’ячеслава Чорновола, 17.
На фото — сирість, бруд, калюжі води, оголені труби, обвалена цегла, вузькі темні проходи. Приміщення більше нагадує занедбаний технічний підвал, ніж місце, де люди мають перечікувати повітряну тривогу, рятуючи життя своїх дітей та літніх родичів. Але саме це, за словами мешканців, подається як укриття.
Особливого цинізму ситуації додає той факт, що мешканці будинку неодноразово — протягом щонайменше півтора місяця — зверталися до голови правління ОСББ Ростислава Гаврилюка з вимогою навести лад у підвальному приміщенні та привести його до мінімально безпечного стану. Усі ці звернення, за словами людей, були проігноровані.
І тут починається найцікавіше. Ростислав Гаврилюк — не просто голова ОСББ. Він є депутатом Бердичівської районної ради від фракції «Слуга народу». Людиною, яка публічно представляє владу, голосує за рішення, виступає з трибун і говорить про відповідальність, розвиток та турботу про громадян.
Більше того, як стверджують мешканці, саме цей депутат нещодавно був нагороджений грамотою Бердичівської міської ради «за вагомий внесок у поліпшення умов проживання мешканців». Питання напрошується само собою: для кого саме поліпшилися умови проживання? Для тих, хто у разі повітряної тривоги має спускатися у підтоплений, захаращений підвал без нормального освітлення, вентиляції та елементарної безпеки?
Сьогодні укриття — це не абстрактна вимога і не бюрократична формальність. Це питання життя і смерті. Відповідальність за їхній стан лежить не лише на балансоутримувачах, а й на конкретних посадових особах, які беруть на себе зобов’язання керувати, контролювати і представляти інтереси людей.
Коли депутат від провладної партії не здатен або не бажає вирішити базову проблему у власному будинку, виникає логічне запитання: як він може впливати на безпеку та розвиток району в цілому? Чи не перетворюються тоді гучні слова про турботу, відповідальність і «покращення» на звичайний політичний декор?
Фотографії з підвалу ОСББ «Віра-2-17» — це не просто побутова скарга. Це маркер системної проблеми, коли реальний стан справ різко контрастує з офіційними звітами, грамотами та публічними подяками. На папері — «вагомий внесок», у реальності — вода під ногами, обвалені стіни та небезпека.
Мешканці будинку мають повне право вимагати негайної реакції: від правління ОСББ, від депутатського корпусу, від профільних служб. А громада — право знати, хто і як насправді виконує свої обов’язки у воєнний час.
Бо укриття — це не про галочки у звітах. Це про відповідальність. І вона не вимірюється грамотами.
