У той час як у Бердичеві накопичуються питання, які роками чекають розв’язання — від розбитих доріг до хаотичної забудови та аварійних тротуарів — міська влада знаходить час і ресурси на процес, який виглядає щонайменше абсурдно. Йдеться про створення цілої аукціонної комісії з понад десяти осіб, включно з депутатами, керівниками управлінь та профільними чиновниками, заради… продажу старої вбиральні та гаража на вулиці Мостовій, 20. Об’єкт, який зазвичай продається за мінімальної бюрократії, у Бердичеві перетворився на майже стратегічний ресурс, довкола якого розгортають цілу адміністративну операцію.
Виконавчий комітет міської ради, посилаючись на численні закони, постанови Кабміну та внутрішні рішення ради, затвердив склад аукціонної комісії, яка має займатися приватизацією двох малих об’єктів — гаража та вбиральні. До складу увійшли заступник міського голови Олена Петрівська, директор департаменту економічного розвитку Михайло Май, головний спеціаліст відділу комунальної власності Олена Куліковська, начальник фінансового управління Олена Геденач, начальник юридичного відділу Оксана Окунь, головний архітектор міста Олег Савицький та інші посадовці. Додатково до роботи залучили цілу групу депутатів — серед них Денис Заремський, Анна Ліпецька, Владислав Лісков, Сергій Матвійчук, Юрій Ніколаєнко, Ірина Піскун, Альона Сіталова та Максим Шафранський.
На тлі фінансових труднощів громади, браку коштів на інфраструктуру та постійних скарг жителів на якість благоустрою, виникає логічне питання: чи доречно створювати настільки розгалужену структуру для приватизації об’єкта малої вартості? Для громади, яка щодня стикається з реальними проблемами, така бюрократична активність виглядає надмірною. Складається враження, що міська влада здатна працювати оперативно лише тоді, коли йдеться не про дороги, не про транспорт, не про умови в школах чи лікарнях, а про продаж невеликої споруди, яка давно могла бути реалізована без подібної «міні-ради директорів».
Особливо дисонансно це виглядає на фоні постійних виправдань чиновників про нестачу кадрів, перевантаженість роботи та неможливість швидко реагувати на запити мешканців. Однак коли йдеться про створення комісії щодо вбиральні — у склад вносять не трьох чи п’ятьох відповідальних осіб, як це роблять у більшості громад, а фактично міні-апарат з широким колом посадовців і депутатів.
Незалежні експерти вказують: подібні рішення виглядають як формалізм заради формалізму, що лише відволікає ресурси від реальних проблем міста. У той час як містяни очікують швидких і конкретних рішень, влада демонструє зразково-показову бюрократію на рівні малоцінного майна. Складається враження, що в Бердичеві прості питання чомусь вирішуються найскладнішим шляхом.
Поки громада чекає нормальних доріг, освітлення та благоустрою, міська рада демонструє активність у створенні багаточленних комісій заради об’єкта, який не змінить життя міста жодним чином. І саме це — найбільше запитання до нинішнього управління: чому там, де справді потрібні швидкі рішення, місто чує лише мовчання, а там, де йдеться про другорядні дрібниці, запускається цілий бюрократичний механізм?
