Політична турбулентність у Бердичеві набирає нових обертів. Після другої поспіль зірваної сесії Бердичівської міської ради ввечері з’явилася публікація міського голови Сергія Орлюка. У дописі він попередив, що 9 березня 2026 року планується позачергова сесія (бюджет, матеріальна допомога, підтримка ЗСУ), а 17 березня — чергова (звіти, земельні питання та інші рішення). Щоправда, наразі це неофіційна інформація — відповідне розпорядження має з’явитися пізніше.
Спроба врятувати ситуацію чи вимушений крок?
Оприлюднені дати виглядають як спроба терміново стабілізувати ситуацію після публічного провалу. Адже двічі поспіль рада не змогла зібрати кворум. Для міста це удар не лише по репутації влади, а й по системі управління загалом.
Чи є анонс нових сесій ознакою політичного компромісу? Чи це вимушений маневр після тиску громади? А можливо — тактична пауза у затяжному протистоянні між секретарем ради Богданом Колядою та міським головою?
Заколот «Слуг народу» та іміджеві втрати
У місті дедалі гучніше говорять про координовані дії частини депутатів від партії «Слуга народу», які не з’явилися на засідання. Такий крок уже називають політичним заколотом проти чинного керівництва міста. Проте наслідки цього демаршу виявилися болючими передусім для самих ініціаторів.
Серед бердичівлян зростає обурення. Люди сприймають відсутність депутатів не як політичну боротьбу, а як нехтування прямими обов’язками. В умовах війни, коли громада живе в режимі постійної мобілізації ресурсів, будь-який саботаж виглядає особливо цинічно.
Імідж президентської політичної сили на місцевому рівні зазнав серйозного удару. Якщо раніше внутрішні конфлікти сприймалися як частина політичного процесу, то тепер йдеться про параліч ухвалення критично важливих рішень.
Бюджет і ЗСУ — заручники політики
Найбільше занепокоєння викликає те, що серед питань позачергової сесії — бюджетні коригування, матеріальна допомога мешканцям і підтримка військових підрозділів. Кожен день зволікання означає затримку фінансування програм, які мають безпосередній вплив на обороноздатність та соціальну стабільність.
Фактично бюджет став інструментом політичного торгу. А це вже не просто конфлікт між посадовцями — це ризик для всієї громади.
Компроміс чи капітуляція?
Частина політичних оглядачів розцінює заяву міського голови як крок до компромісу. Інші ж говорять про ознаки політичної капітуляції перед групами впливу у раді. Адже після демонстративного зриву сесії саме опоненти отримали можливість диктувати умови подальшого порядку денного.
Втім, існує і третій сценарій — новий виток інтриг. Призначення двох сесій поспіль може стати способом переформатування більшості або перевіркою реальної підтримки серед депутатського корпусу.
Громада між розчаруванням і вимогами відповідальності
Головне питання — довіра. Бердичівляни очікують від обраних представників не політичних ігор, а результату. Дороги, освітні програми, підтримка медицини, допомога військовим — це не абстрактні пункти порядку денного, а конкретні потреби міста.
Суспільне роздратування зростає. У соцмережах та публічному просторі дедалі частіше звучать заклики до персональної відповідальності депутатів, які ігнорують сесії. Люди не розділяють конфлікт на «правих» і «винних» — вони бачать бездіяльність.
Бердичів на роздоріжжі
Попереду — 9 та 17 березня. Ці дати можуть стати точкою виходу з політичної кризи або ж черговим підтвердженням її поглиблення. Якщо кворум буде забезпечено і рішення ухвалені — це стане сигналом про тимчасову стабілізацію. Якщо ж ні — місто ризикує опинитися у стані затяжного управлінського паралічу.
Сьогодні Бердичів стоїть перед вибором: політичні амбіції чи інтереси громади. І відповідь на це питання дадуть не заяви у соцмережах, а конкретні голосування у сесійній залі.
