У Бердичеві нарешті з’явився шанс на елементарну справедливість у питанні електропостачання. Місто, яке останні місяці жило за абсурдним принципом «півміста сяє, півміста сидить у темряві», поступово виходить з енергетичного перекосу. Влада не звалиться, але, схоже, вперше за довгий час змушена навести лад — бо ситуація, коли одні «віддуваються» за інших, стала занадто очевидною навіть на рівні Кабміну.
16 грудня Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко провела нараду з керівниками обласних військово-цивільних адміністрацій щодо перегляду фактичних списків об’єктів критичної інфраструктури. Саме ці списки роками були причиною того, що одні квартали майже не знали відключень, а інші сиділи без світла по кілька годин щодня.
Результат наради — доволі відчутний: за словами Прем’єр-міністра, вдалось вивільнити щонайменше 800 МВт електричної потужності. Простою мовою — це означає скорочення тривалості та кількості відключень для звичайних мешканців і бізнесу, зокрема й у Бердичеві.
Як пояснила Юлія Свириденко, зі списків «критичних» прибрали дві категорії споживачів. Перша — об’єкти з потужністю менш ніж 100 кВт, які не мали жодного реального впливу на безпеку чи життєзабезпечення. Друга — об’єкти, до яких «паровозиком» були підключені десятки інших споживачів, які роками користувалися статусом критичності без жодних підстав. Тепер ці споживачі переводяться на загальні графіки відключень.
Важливо: мова не йде про лікарні, об’єкти життєзабезпечення чи підприємства оборонно-промислового комплексу. Вони, як і раніше, залишаються захищеними. А от псевдокритичні «офіси при лікарні» чи склади «під тією ж лінією» — більше не привілейовані.
У нараді взяв участь начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко. За його словами, в області провели детальний аудит і скоротили майже вдвічі кількість споживачів у списках критичності. Це безпосередньо збільшує доступну потужність у загальній мережі та зменшує тиск на побутових споживачів.
Для Бердичева це означає одне: епоха, коли одні вулиці сяють ілюмінацією, а сусідні будинки готують вечерю при свічках, має закінчитись. Світло — не привілей і не нагорода «за знайомства», а базова потреба. І якщо цей перегляд списків справді буде доведений до кінця на місцях, то місто вперше за довгий час побачить більш рівні й чесні графіки.
Контроль за виконанням рішення доручено Міненерго та Держенергонагляду. А отже, тепер питання не лише у рішеннях Києва, а й у тому, чи перестануть на місцях «гратися з критичністю». Бо півміста більше не має світити за інших.
