У Бердичеві знову заговорили про звання «Почесний громадянин міста». Цього разу тема викликала значно більше емоцій, ніж зазвичай, адже депутатам міської ради доведеться зробити справді непростий вибір. На порядку денному — дві кандидатури, кожна з яких має свої аргументи «за», але водночас породжує чимало запитань у громаді.
Сесія визначена, напруга зростає
Питання присвоєння почесного звання офіційно заплановане до розгляду на сесії Бердичівської міської ради, яка узгоджена та має відбутися 18 лютого. Саме цього дня депутати повинні вирішити, чи готове місто поповнити перелік почесних громадян новими іменами — Ангеліною Цвєтковою та Миколою Вахніцьким.
Не просто формальність, а серйозний вибір
Формально процедура виглядає стандартно: подання, клопотання, комісії, голосування. Але цього разу ситуація значно складніша. У кулуарах міської ради визнають — питання «не проходить тихо». Депутати опинилися між необхідністю зберегти традицію вшанування та страхом отримати хвилю нерозуміння з боку мешканців міста.
Адже почесне звання — це не просто грамота чи символічний статус. Це маркер того, кого саме влада вважає прикладом для громади сьогодні.
Микола Вахніцький: ветеранський авторитет і питання часу
Кандидатура Миколи Вахніцького подана від низки ветеранських організацій. Його знають як активного діяча ветеранського руху, воїнам-інтернаціоналіста, людину з багаторічним громадським досвідом та авторитетом серед старшого покоління. У поданнях наголошується на його ролі у збереженні пам’яті, роботі з ветеранами та громадській активності.
Водночас у місті все частіше лунає запитання: чи достатньо цього для почесного звання саме зараз? Критично налаштовані бердичівляни звертають увагу, що подібних активістів у громаді чимало, і не всі вони отримують таку високу відзнаку. Частина мешканців вважає, що критерії потребують оновлення відповідно до сучасних реалій.
Ангеліна Цвєткова: освіта, профспілка і довгий шлях
Інша кандидатка — Ангеліна Цвєткова — добре відома в освітянському середовищі. Її діяльність пов’язують із багаторічною роботою у сфері освіти, захистом прав працівників та активною участю у профспілковому русі. У клопотаннях підкреслюється її внесок у розвиток освітньої галузі міста.
Проте й тут думки розділилися. Частина громади вважає, що значна частина досягнень стосується минулих періодів, а саме почесне звання повинно відображати вплив на сучасне життя Бердичева. Інші ж наголошують: системна робота протягом десятиліть — це і є той фундамент, без якого місто не розвивалося б.
Комісії як фільтр і поле для торгів
Перед сесією обидва питання проходять профільні депутатські комісії. Саме там вирішується, чи потраплять проєкти рішень у сесійну залу без змін, чи стануть предметом жорстких дискусій. За словами самих депутатів, є ризик, що обговорення перетвориться не на зважений аналіз заслуг, а на політичний компроміс.
У такій ситуації «важкий вибір» стає не лише моральним, а й іміджевим: будь-яке рішення матиме наслідки — або у вигляді критики громади, або у формі звинувачень у формалізмі.
Голос громади звучить усе гучніше
У соціальних мережах тема почесних громадян викликала активне обговорення. Одні бердичівляни переконані, що місто має шанувати людей, які десятиліттями працювали на його благо. Інші ж вважають, що настав час переосмислити сам підхід до цього звання та зробити його справді винятковим.
Очевидно одне: рішення, яке буде ухвалене 18 лютого, навряд чи залишиться непоміченим. Для депутатів це тест на здатність чути громаду, а для міста — момент істини у питанні, кого саме Бердичів готовий називати своїм почесним громадянином.
