З 1 березня 2026 року в Україні почали діяти нові правила утримання домашніх тварин, які були впроваджені у межах євроінтеграційного законодавства та оновленого закону про ветеринарну медицину. Документ передбачає низку нових вимог до власників собак і котів: обов’язкове чипування, нові ветеринарні паспорти, обмеження на утримання собак на прив’язі та заборону перешкоджати годуванню безпритульних тварин. Формально ці норми покликані наблизити Україну до стандартів Європейського Союзу у сфері гуманного поводження з тваринами. Однак у суспільстві, зокрема і в громадах на кшталт Бердичева, дедалі частіше лунає критика нових правил.
Нові правила для власників собак і котів
Відтепер кожна домашня тварина повинна бути ідентифікована за допомогою мікрочипа. Чип містить унікальний номер, який заноситься до спеціальної бази даних. Також вводиться новий ветеринарний паспорт міжнародного зразка, який має містити повну інформацію про вакцинацію, лікування, стерилізацію та інші ветеринарні процедури.
У перспективі ці дані планують інтегрувати у цифрові сервіси, зокрема у застосунок «Дія». Таким чином держава прагне створити електронний облік домашніх тварин, що має спростити контроль та подорожі з улюбленцями за кордон.
Однак найбільше дискусій викликала інша норма — заборона постійного утримання собак на прив’язі. Законодавство фактично визнає тривале перебування собаки на ланцюгу порушенням правил благополуччя тварини. Власникам рекомендується облаштовувати просторі вольєри або забезпечувати тварині вільне пересування в межах огородженої території.
За порушення правил передбачені адміністративні штрафи. Також передбачена відповідальність за нереєстрованих собак — від 170 до 340 гривень, а у разі заподіяння шкоди — значно більше.
Що робити літнім людям у селах та приватному секторі
Окреме питання, яке майже не обговорюється під час ухвалення нових правил, — як ці норми працюватимуть у реальному житті, особливо в селах та невеликих містах. У багатьох домогосподарствах собак утримують літні люди. Для них собака часто виконує функцію сторожа подвір’я або городу.
Традиційна модель утримання проста: пес сидить на ланцюгу біля будки і охороняє територію. Багато таких господарів — пенсіонери, які не мають можливості будувати дорогі вольєри або огороджувати великі подвір’я.
У нових правилах пропонується інша модель — вольєр або вільне пересування тварини по огородженій території. Але на практиці виникає низка проблем. Старенькі люди не будуть перебудовувати господарство через новий закон. Також малоймовірно, що вони випускатимуть собаку вільно бігати по двору, де є город, квітники або домашня птиця.
Саме тому експерти побоюються появи іншого наслідку: частина власників просто почне випускати собак за ворота або «на самовигул».
Чи справді дешевше випустити собаку на вулицю
Згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення правил утримання собак передбачені відносно невеликі штрафи. За перше порушення — від 170 до 340 гривень, а за повторне або якщо тварина завдала шкоди — від 340 до 510 гривень. Якщо ж собака покусає людину, штраф може зрости до 1700–3400 гривень. 0
Фактично це означає, що фінансова відповідальність за самовигул тварини може бути нижчою або такою ж, як і за інші порушення правил утримання.
Якщо ж у майбутньому штрафи за тривале утримання собаки на ланцюгу будуть суттєво підвищені (як це пропонують окремі зоозахисні ініціативи), може виникнути парадоксальна ситуація: власнику буде дешевше випустити собаку на вулицю, ніж облаштовувати нові умови утримання.
Особливо це стосується малозабезпечених людей та пенсіонерів у приватному секторі.
Ризик збільшення кількості безпритульних собак
Якщо нові правила будуть запроваджені без урахування соціальних реалій, вони можуть мати зворотний ефект. Частина господарів може просто відмовитися від тварин або перевести їх на самовигул.
Це вже знайома для України проблема. Багато безпритульних собак на вулицях — це колишні домашні тварини, яких власники перестали утримувати.
У результаті закон, який декларує гуманність, може парадоксально призвести до збільшення кількості тварин на вулицях.
Проблема не лише у законі, а й у відсутності інфраструктури
Європейська модель захисту тварин працює лише тоді, коли існує повна система: реєстрація тварин, контроль за власниками, муніципальні служби вилову та мережа притулків.
Без цих елементів навіть найгуманніший закон може створити більше проблем, ніж вирішити. У країнах ЄС безпритульні тварини практично не живуть на вулицях саме тому, що їх оперативно відловлюють і утримують у притулках.
В Україні ж поки що часто діє інша модель: тварини залишаються у дворах, а відповідальність за їхнє утримання фактично перекладається на волонтерів або небайдужих мешканців.
Тому головне питання сьогодні звучить так: чи готова держава не лише ухвалювати нові правила, а й створювати реальну систему контролю та утримання тварин.
Заборона перешкоджати годуванню безпритульних тварин
Окрема норма закону викликала особливо гостру реакцію — заборона перешкоджати годуванню безпритульних собак та котів. Формально ця норма пояснюється гуманними принципами поводження з тваринами. Проте вона породжує серйозні питання щодо безпеки громадян та ефективності державної політики у сфері контролю популяції безпритульних тварин.
У багатьох містах України проблема безпритульних собак залишається однією з найболючіших. Люди регулярно повідомляють про напади тварин, особливо на дітей або літніх людей. При цьому нові правила фактично легалізують практику безконтрольного підгодовування тварин у дворах, біля шкіл, лікарень та житлових будинків.
Критики закону звертають увагу на парадокс: держава посилює вимоги до власників домашніх собак, але не пропонує ефективного механізму зменшення кількості безпритульних тварин на вулицях.
Чому в країнах Європи немає безпритульних собак
Прихильники нових норм часто посилаються на європейський досвід. Однак варто чесно визнати: у більшості країн Європейського Союзу безпритульні собаки практично відсутні на вулицях. Це результат системної державної політики, яка включає кілька ключових елементів.
По-перше, у розвинених країнах діє жорсткий контроль за реєстрацією тварин. Кожен собака має чип і власника, який несе повну юридичну відповідальність за тварину.
По-друге, муніципалітети активно виловлюють безпритульних собак. Тварин доставляють до притулків, де їх стерилізують, вакцинують та намагаються передати новим власникам.
По-третє, у Європі діє система притулків та центрів утримання тварин, які фінансуються місцевою владою. Тварини там ізольовані від вулиць, а не живуть у дворах житлових будинків.
Саме поєднання цих заходів дозволило практично ліквідувати проблему безпритульних собак у багатьох містах Європи.
Що робить Україна не так
В Україні підхід до проблеми виглядає значно суперечливішим. З одного боку, держава декларує гуманні стандарти поводження з тваринами. З іншого — фактично перекладає вирішення проблеми на волонтерів та небайдужих громадян.
Замість системного вилову та створення мережі сучасних притулків часто використовується модель «відлов — стерилізація — повернення». У результаті тварини залишаються жити на тих самих вулицях, де перебували раніше.
Це означає, що популяція не зникає повністю, а лише частково контролюється. При цьому ризики для мешканців міст залишаються.
Чи не більше прав у собак, ніж у людей
Частина громадян вважає, що нові правила створюють ситуацію, коли права тварин фактично ставляться вище за інтереси людей. Наприклад, мешканці будинків не можуть заборонити годування зграї собак у своєму дворі, навіть якщо це створює небезпеку для дітей або перехожих.
У результаті виникає соціальний конфлікт між прихильниками активного захисту тварин та людьми, які насамперед турбуються про безпеку громадського простору.
Без комплексної державної програми будівництва притулків, жорсткого контролю за реєстрацією тварин та реального фінансування цієї сфери нові правила можуть залишитися лише формальною спробою наслідувати європейські норми.
Проблема потребує системного рішення
Європейський досвід показує: гуманність щодо тварин не означає їх безконтрольне перебування на вулицях. Навпаки, ефективна система передбачає відповідальність власників, контроль популяції та ізоляцію безпритульних тварин у спеціалізованих центрах.
Якщо Україна справді прагне до європейських стандартів, то важливо переймати не лише окремі норми законодавства, а й усю систему управління цією сферою. Інакше нові правила ризикують перетворитися на чергову декларацію, яка не вирішує реальних проблем міст.
