Чергова сесія Бердичівської міської ради поставила крапку в історії, яка протягом багатьох місяців залишалася однією з головних політичних інтриг міста. Депутати підтримали звільнення Костянтина Анучіна з посади заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства.
На перший погляд може здатися, що це звичайне кадрове рішення. Один чиновник залишає посаду, депутати голосують, сторінка перегортається.
Але якщо уважно проаналізувати всі події останніх місяців, складається зовсім інша картина.
Адже історія навколо Анучіна давно перестала бути історією лише про одного заступника мера. Вона перетворилася на символ масштабного політичного протистояння між Сергієм Орлюком та Богданом Колядою, між двома центрами впливу у Бердичівській міській раді.
І тепер після голосування виникає нове питання.
Чи стало звільнення Анучіна перемогою Орлюка?
Чи навпаки — міський голова був змушений погодитися на політичний компроміс, який може коштувати йому значно дорожче у майбутньому?
Історія, яка почалася ще під час відсутності мера
Коріння конфлікту сягає кінця 2025 року.
Саме тоді, коли Сергій Орлюк був тимчасово відсторонений від виконання своїх обов’язків, фактичне керівництво містом перейшло до секретаря міської ради Богдана Коляди.
У цей період було ухвалено рішення про призначення Костянтина Анучіна заступником міського голови з питань ЖКГ.
Тоді прихильники такого рішення пояснювали його винятково професійними якостями кандидата.
Анучін мав досвід роботи на керівних посадах. Він очолював «Бердичівводоканал», керував хлібозаводом та мав репутацію людини, яка розуміється на господарських процесах.
Однак політика майже ніколи не обмежується лише професійними аргументами.
Вже тоді багато депутатів та представників місцевого політикуму говорили, що призначення Анучіна було не просто кадровим рішенням. Фактично це був сигнал про формування власної управлінської вертикалі навколо Богдана Коляди.
Повернення Орлюка змінило все
Коли Сергій Орлюк повернувся до виконання обов’язків міського голови, ситуація різко загострилася.
Новий заступник виявився не членом його команди. Ба більше — людиною, яка отримала посаду без його політичної згоди.
Саме тоді почалося поступове відсторонення Анучіна від реального впливу на сферу ЖКГ.
Ключові напрямки роботи почали передаватися іншим посадовцям.
У політичних кулуарах відкрито говорили, що між мером та заступником фактично відсутня довіра. А без довіри ефективна робота виконавчої влади неможлива.
Проте найбільша проблема для Орлюка полягала навіть не в самому Анучіні.
Проблема була в тому, що за Анучіним стояла ціла група депутатів. І кожна спроба його звільнення перетворювалася на політичне протистояння.
Чому депутати так наполегливо захищали Анучіна
Це питання хвилювало багатьох бердичівлян.
Якщо людина фактично втратила реальні повноваження, якщо мер не приховує недовіри до свого заступника, то чому навколо нього виникла така запекла боротьба?
Відповідь може ховатися зовсім не в посаді заступника міського голови.
Упродовж останніх місяців серед депутатського корпусу активно обговорювалася інша посада — директора МКП «Бердичівводоканал».
Саме навколо неї, за словами політичних спостерігачів, і розгорнулася головна боротьба.
Не секрет, що водоканал є одним із ключових комунальних підприємств міста.
Це стратегічний об’єкт. Це багатомільйонні бюджети. Це кадровий вплив. Це контроль над критично важливою інфраструктурою.
І саме тому посада керівника підприємства завжди викликала особливий інтерес у політичних групах.
Таємна вечеря як символ великого торгу
Одним із найбільш загадкових епізодів усієї історії стала неформальна зустріч, яку в політичних колах Бердичева вже давно називають «таємною вечерею».
За інформацією джерел, під час неформального спілкування представники різних політичних таборів обговорювали подальшу долю Анучіна.
Тоді містом почали ширитися чутки про можливий компроміс.
Нібито депутати готові підтримати його звільнення. Але лише за однієї умови — Анучін має повернутися до керівництва водоканалом.
Тоді ця інформація багатьом здавалася політичними плітками.
Сьогодні ж після останньої сесії вона виглядає значно правдоподібнішою.
Адже, за інсайдерською інформацією, саме така домовленість могла стати основою політичного компромісу.
Чи погодився Орлюк на умови опонентів
Найцікавіше починається саме зараз.
За інформацією з політичних кіл міста, Сергій Орлюк погодився після звільнення призначити Костянтина Анучіна директором МКП «Бердичівводоканал».
Щоправда, із суттєвою умовою — контракт строком лише на один рік.
Якщо ця інформація відповідає дійсності, тоді ситуація набуває зовсім іншого змісту.
Фактично сторони могли укласти політичне перемир’я.
Орлюк отримує голоси для звільнення небажаного заступника.
Депутати отримують можливість повернути Анучіна на посаду, яку вони вважають для нього оптимальною.
На перший погляд усі залишаються задоволеними.
Але саме тут і виникає найбільша інтрига.
Чи виконає мер свою частину домовленостей
Сьогодні це питання обговорюють не менше, ніж саме голосування.
Політична практика показує, що усні домовленості далеко не завжди завершуються реальними призначеннями.
Особливо якщо сторони роками перебували у стані конфлікту.
Історія взаємин Орлюка та Анучіна навряд чи дозволяє говорити про високий рівень особистої довіри.
Упродовж останніх місяців мер неодноразово демонстрував небажання бачити Анучіна на ключових посадах у виконавчій владі.
Тому зараз головне питання звучить просто:
Чи дійсно буде підписаний контракт, чи голосування за звільнення стало лише тактичним етапом політичної гри?
Якщо призначення відбудеться — це означатиме, що компроміс досягнутий.
Якщо ні — Бердичів може отримати новий виток конфлікту.
Хто насправді переміг
Політика рідко буває чорно-білою.
Саме тому визначити переможця в цій історії не так просто.
На перший погляд виграв Орлюк. Він позбувся заступника, якого ніколи не вважав частиною власної команди.
Він відновив контроль над структурою виконавчої влади та продемонстрував політичну наполегливість.
Але якщо інформація про домовленість щодо водоканалу підтвердиться, тоді ситуація виглядатиме інакше.
У такому випадку виграли й прихильники Анучіна.
Адже вони фактично домоглися повернення свого кандидата на підприємство, яке вважається одним із найважливіших у місті.
Більше того, сам Анучін може отримати навіть більш впливову посаду, ніж мав раніше.
Адже директор комунального підприємства часто має більше реальних управлінських можливостей, ніж чиновник, позбавлений політичної підтримки мера.
Що чекає на Бердичів далі
Головна проблема полягає в тому, що політичне протистояння нікуди не зникло.
Звільнення Анучіна не ліквідувало конфлікт між Орлюком та Колядою. Воно лише закрило один із його епізодів.
Попереду залишаються питання кадрової політики, комунальних підприємств та боротьби за вплив на депутатський корпус.
Тому багато політичних спостерігачів переконані: нинішня історія — це не фінал.
Це лише завершення першого акту великої політичної драми Бердичева.
Головна загадка залишається відкритою
Сьогодні бердичівляни отримали відповідь лише на одне питання — Анучін більше не є заступником міського голови.
Але натомість виникло відразу кілька нових.
- Чи стане він директором водоканалу?
- Чи справді існували політичні домовленості між сторонами?
- Чи виконає мер свою обіцянку?
- Чи не стане це рішення початком нового етапу боротьби за контроль над одним із найважливіших підприємств Бердичева?
Найближчі тижні можуть дати відповіді.
А можуть породити ще більше запитань.
І якщо останні місяці нас чогось навчили, то лише одного: у бердичівській політиці найцікавіше зазвичай починається саме тоді, коли здається, що конфлікт уже завершився.
