У системі Державної служби з надзвичайних ситуацій не прийнято говорити про героїзм у гучних словах. Тут кожен день — це чергова зміна, черговий виклик і черговий виїзд туди, де хтось опинився в біді. Саме так проходить служба тих, кого часто називають «героями без зброї».
Одним із таких людей є пожежний-рятувальник 9-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Бердичів сержант служби цивільного захисту Віктор Кульчицький. Його шлях у службі триває вже понад 15 років, і весь цей час він залишається вірним своїй професії, місту та обов’язку.
Його історія — це не про гучні слова чи медійність. Це історія про щоденну роботу там, де інші бачать лише небезпеку.
Початок служби у ДСНС
До лав ДСНС Віктор Кульчицький прийшов у 2010 році. Відтоді його професійне життя нерозривно пов’язане з Бердичевом. Саме тут він пройшов шлях від молодого рятувальника до досвідченого фахівця, який добре знає ціну кожному виїзду.
Перші роки служби стали для нього справжньою школою життя. Тут він навчився працювати в команді, швидко приймати рішення та нести відповідальність не лише за себе, а й за колег і людей, які потребують допомоги.
Перший виїзд Віктор пам’ятає і сьогодні. Це була пожежа у приватному будинку, де проживала літня пара.
«Я пам’ятаю ці відчуття дуже добре. Було страшно, але водночас цікаво. І я пам’ятаю ставлення колег — як вони мене підтримували і берегли», — згадує він.
Саме тоді він зрозумів, що рятувальна служба — це не просто професія, а спосіб життя.
Робота під час війни в Україні
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота рятувальників кардинально змінилася. Для Віктора Кульчицького, як і для всіх його колег, почався новий, набагато складніший етап служби.
Перші місяці великої війни він згадує як постійну напругу між виїздами, сиренами та новинами. Рятувальники працювали в умовах, коли небезпека могла з’явитися будь-якої миті.
Особливо важкими були перші випадки ліквідації наслідків обстрілів. Тоді не було достатнього досвіду роботи в таких умовах, але була головна мета — рятувати людей.
Під час одного з перших обстрілів команда працювала вночі. Повітряна тривога змусила всіх ховатися, але рятувальники продовжували виконувати завдання після завершення небезпеки. Атмосфера була напруженою, хаотичною та психологічно складною.
Найважчим у такі моменти був не страх за себе, а усвідомлення того, що поруч є люди, які потребують допомоги просто зараз.
Порятунок, який запам’ятовується назавжди
За роки служби Віктор Кульчицький бачив десятки пожеж, аварій і надзвичайних ситуацій. Але деякі випадки залишаються в пам’яті назавжди.
Одним із таких стала пожежа у приватному будинку, під час якої рятувальники виявили непритомного чоловіка. Його вдалося винести з приміщення та передати медикам.
Після цього моменту залишалося лише чекати. І коли з карети швидкої пролунали слова, що він живий, це стало найважливішою миттю всієї операції.
Саме такі моменти є справжнім сенсом роботи рятувальників — не нагороди, не звання, а врятовані життя.
Страх, який не зникає
Попри великий досвід, Віктор чесно говорить, що страх у його роботі нікуди не зникає. Він завжди присутній, але навчився не зупиняти дії.
«Серце все одно починає битися сильніше. Страх притаманний усім людям. Але ти розумієш, що на тебе сподіваються. І якщо ти не зробиш цю роботу — її не зробить ніхто», — каже рятувальник.
Саме ця внутрішня відповідальність змушує рятувальників заходити у небезпечні ситуації знову і знову, навіть після важких змін.
Командна робота — основа служби
Віктор Кульчицький не вважає себе героєм. Він переконаний, що один рятувальник не може зробити всю роботу самостійно.
Кожен виїзд — це злагоджена робота всього підрозділу: водіїв, пожежних, начальників караулу та чергових змін. Саме командна взаємодія дозволяє ефективно діяти у найскладніших умовах.
Рятувальна служба — це система, де кожен відповідає за свій напрямок, але результат завжди спільний.
Щоденна робота без вихідних емоцій
Пожежно-рятувальна служба — це робота без стабільного графіка та без гарантії спокійної зміни. Виклики можуть надходити у будь-який момент, незалежно від часу доби чи погодних умов.
Рятувальники звикають жити у стані постійної готовності. І навіть після найважчих виїздів вони знову повертаються до чергування.
Саме ця стабільна готовність робить їх невидимими героями щоденного життя міста.
Висновок: ті, хто завжди поруч
Історія Віктора Кульчицького — це приклад тихої, але надзвичайно важливої служби. Це про людей, які не шукають слави, але щодня роблять роботу, від якої залежить життя інших.
У Бердичеві та в усій Україні рятувальники залишаються однією з найважливіших ланок безпеки. Вони першими приходять туди, де стається біда, і останніми залишають місце події.
Редакція «PRO Бердичів» дякує всім рятувальникам ДСНС за службу, відданість і щоденний захист людей.
Один коментар до “Рятувальник з Бердичева Віктор Кульчицький – історія служби та подвигів”