У Бердичеві розгортання ситуації навколо водоканалу, боргів за виконані роботи та блокування рахунків комунальних підприємств стало не просто фінансовим питанням, а показовим прикладом того, як політичні конфлікти напряму впливають на управління критичною інфраструктурою міста.
У центрі подій — понад 11,4 млн грн, необхідних для виконання рішення суду щодо оплати робіт підрядній організації із заміни трубопроводу на вулиці Шевченка.
Як почалася криза: відкладене рішення і перший політичний блок
Початкове голосування у міській раді на минулій сесії не дало результату. Формально частина депутатського корпусу наполягала на додатковому вивченні документів, перевірці розрахунків та юридичних нюансів виконання судового рішення.
Фактично ж це призвело до затягування процесу, яке стало критичним.
У цей момент фінансова система комунального підприємства вже працювала під тиском: виконавча служба отримала підстави для арешту рахунків, а контрагенти почали застосовувати механізми примусового стягнення, почувши думку депутатів.
Це автоматично перевело ситуацію з адміністративної площини в кризову.
Комунальний ланцюговий ефект: коли одне рішення блокує все місто
Паралельно загострилася ще одна проблема — заборгованість за електроенергію. Через неї було заблоковано рахунки підприємства, яке відповідає за очищення стоків ТОВ КЕС.
У результаті одночасно опинилися під ризиком і водопостачання, і водовідведення. Водоканал, який фактично виступив фінансових гарантом для ТОВ КЕС не зміг виконати свої зобов’язання через заблоковані рахунки.
Ситуація стала критичною.
Фактично сформувався «комунальний ланцюговий ефект»: фінансове блокування одного підприємства почало впливати на роботу всієї інфраструктурної системи міста.
Позачергова сесія: вимушене повернення до рішення
Після загострення ситуації у п’ятницю 17 квітня було терміново скликано позачергову сесію. Виконавчі структури та профільні служби попереджали: подальше зволікання може призвести до зупинки насосних станцій і фактичного колапсу системи життєзабезпечення.
На цьому етапі питання вже не було політичним — воно стало технічним і критично необхідним для функціонування міста.
Політична трансформація сесії: від рішення до взаємних звинувачень
Попри це, сесійна зала перетворилася на простір політичної боротьби. Частина депутатів, які раніше не підтримали фінансування, почали публічно зміщувати акценти на виконавчі органи влади та міське керівництво.
У результаті виникла типова управлінська ситуація: спочатку блокування рішення, а потім — публічне дистанціювання від його наслідків із перекладанням відповідальності на інших.
Ключовий вузол проблеми: більше 1 мільйона виконавчого збору
Окремим критичним фактором стало додаткове фінансове навантаження. Окрім основного боргу понад 11,4 млн грн, місто зобов’язане було сплатити виконавчий збір, який перевищує 1,7 млн грн, а також судовий збір понад 171 тис. грн.
Ці суми виникли як прямий наслідок затягування виконання рішення суду та запуску виконавчого провадження. У підсумку кожен день затримки збільшував загальну фінансову шкоду для бюджету громади.
Чому чиновники не беруть відповідальність
У міській управлінській системі сформувалася ситуація, коли виконавча влада фактично працює під постійним політичним тиском. Будь-яке управлінське рішення може бути заблоковане або переглянуте через позицію частини депутатського корпусу.
Це створює ефект «розмитої відповідальності», коли чиновники змушені діяти обережно, уникаючи рішень, які можуть бути використані проти них у політичних дискусіях.
У результаті оперативність управління падає, а кризові ситуації затягуються.
Додатково це формує ризик, коли жодна сторона не бере на себе повну відповідальність: депутати блокують рішення, а виконавча влада не може діяти без їхнього голосування.
Спроби домовленостей і недовіра до усних гарантій
Під час обговорень звучала інформація про можливі неформальні домовленості з підрядною організацією щодо відкликання виконавчих дій у разі швидкого погашення заборгованості. Однак така модель викликала недовіру через відсутність письмових гарантій і правових механізмів захисту міста.
Після тривалих обговорень, суперечок і взаємних звинувачень рішення про виділення коштів було підтримано більшістю голосів. Це дозволило формально розблокувати роботу підприємства та зняти безпосередню загрозу зупинки інфраструктури.
Водночас це рішення стало не наслідком політичного консенсусу, а результатом вимушеного реагування на вже сформовану кризу.
Системна проблема: політичні ігри проти управління містом
Ситуація показала глибшу проблему — коли управлінські рішення стають частиною політичної боротьби, а не інструментом стабільного розвитку міста. У таких умовах кожне стратегічне питання перетворюється на конфлікт, який затримує реалізацію базових функцій громади.
Фактично місто опиняється в ситуації, де критичні рішення приймаються із запізненням, після накопичення фінансових і технічних наслідків.
У публічному просторі дедалі частіше фіксується загострення політичних протистоянь у міській раді. Це проявляється у блокуванні рішень, публічних конфліктах та подальшому переформатуванні відповідальності після виникнення проблем.
У цьому контексті згадується наш матеріал про те, хто підставив кролика Роджера – коли депутат підставив чиновника зараз земельної ділянки, звівши на нього наклеп у заяві в поліцію.
Вплив на виконавчу вертикаль
Окремо варто відзначити роль виконавчої вертикалі, яка змушена працювати в умовах постійного політичного навантаження. Це створює додаткові труднощі для стабільного управління та реалізації рішень у сфері ЖКГ.
Тут не можна не згадати заступника міського голови Костянтина Анучіна, як частину цієї управлінської системи, що працює в умовах підвищеного політичного тиску та конфліктності. Адже він так і не зміг піти з посади заступника через позицію окремих депутатів попри його наявний конфлікт з міським головою та написану заяву на звільнення.
Історія з виділенням понад 11,4 млн грн для водоканалу показала ключову проблему: затримка рішень у сфері критичної інфраструктури автоматично призводить до фінансових втрат, зростання боргів і підвищення ризиків для міста.
Головний висновок ситуації полягає в тому, що без стабільної політичної взаємодії між виконавчою владою та депутатським корпусом будь-яка комунальна система стає вразливою до управлінських криз.
Один коментар до “Скандальна сесія у Бердичеві, депутати або чиновники (потрібне підкреслити) довели водоканал до кризи на 11 мільйонів”